Висновки

Дослідивши питання:

Які життєві питання ставить Велика Вітчизняна  війна?  

З якими людськими якостями требе пережити лихоліття?

Чи вважаєте ви, що люська доброта, чуйність - це застарілі для ХХІ століття поняття?

Як художня література допомагає пізнати минуле країни?

ми дійшли висновку, що доброта, любов, чуйність, порядність, самопожертва - в наш час ці слова стали майже анахронізмами. Існує така думка, що суспільство деградує через соціально-економічні чинники. Але ж за часів війни були не кращі умови життя: людина вмить могла втратити все: рiдних, дiм i попри те залишалася  Людиною. Яскравим прикладом цьому може послужити Климко, головний герой  однойменноï повiстi Григора Тютюнника.

Хлопець, залишившись сиротою, рiс в свого дядька Кирила, який любив його i балував як мiг (привозив гостинець з рейсу), хоча в той же час вихованню надавалася неабияка роль (слiдкував за навчанням у школi, привчав до самостiйностi). Напевне, саме любов i виховання дядька витворили у Климка тi людськi риси, якi цiняться понад усе: здатнiсть любити i турбуватися про ближнього вiд усього серця, аж до самопожертви.

Але у чому ж виявляється та безмежна любов Климка до людей? Пiсля смертi дядька його запрошували до себе жити чужi люди, однак вiн вiдмовився, щоб не обтяжувати ïх. Але це дрiбниця в порiвняннi з тим, що зумовило його подорож (а отже i загибель) восени босонiж за 200 км без харчiв. Хлопець пiшов по сiль у Слав’янськ з Донбасу, щоб потiм вимiняти сiль на ïжу для друга i його дiдуся, а найголовнiше, - на молочко для маленькоï донечки своєï вчительки. Тобто вiн вирушив у небезпечну мандрiвку заради чужих людей! Що ж, як не любов та турбота про долю близьких могли змусити його до цього? Або потiм, у Славянську, що заважало йому залишитись у тiтки Марини, яка так вмовляла його стати ïï названим сином? I не саме почуття обов'язку i вiдповiдальностi за долю ближнiх штовхало його у зворотнiй шлях, а любов i турбота про тих, якi чекають на нього i на те, що вiн принесе, як порятунок. I тому хлопець навiть не дочекався повного одужання - вирушив у дорогу.

I останнiй момент, коли Климко бачить рiдне мiсто i поспiшає додому, на шляху йому трапляється солдат, переслiдуваний нiмцем з кулеметом. I в цей час, як i ранiш, хлопець не думає про небезпеку для свого життя, вiн вказує напрямок, де солдат може заховатися.

Мало кому пiд силу взяти на себе той хрест, який з гiднiстю пронiс герой повiстi.

Пiти на самопожертву, не замислюючись, заради чужих людей

- вчинок героïчний, на який здатен далеко не кожен, а от чинити добро,

виявляти чуйнiсть i поряднiсть - це те найменше, до чого повинна прагнути кожна людина.